Розкриття публічної інформації в процесі надання юридичних міркувань офісом генерального прокурора: правове порівняння між Індонезією та Індією

Article Sidebar

PDF (Англійська)
Опубліковано: 15.03.2025
DOI: https://doi.org/10.54477/LH.25192353.2025.1.pp.%25p
Ключові слова:
Оприлюднення публічної інформації;, офіс генерального прокурора, правові міркування, Закон про право на інформацію 2005 року

Main Article Content

Redemptus Denaryo
Brawijaya University
Tunggul Anshari Setia Negara
Brawijaya University
Shinta Hadiyantina
Brawijaya University

Анотація

Оприлюднення публічної інформації є основоположним аспектом ефективного врядування, що забезпечує прозорість, підзвітність та участь громадськості в процесі прийняття урядових рішень. У цьому дослідженні розглядається надання юридичних міркувань Генеральної прокуратури в Індонезії в рамках розкриття публічної інформації, як передбачено Законом № 14 від 2008 року про розкриття публічної інформації (UU KIP). Використовуючи порівняльно-правовий підхід, це дослідження аналізує Закон Індії про право на інформацію 2005 року (RTI Act 2005) як орієнтир для оптимізації законодавчої бази Індонезії щодо прозорості судових розглядів. Дослідження застосовує теорію бюрократичної влади Макса Вебера, яка наголошує на важливості легально-раціональної влади в сучасному управлінні, і теорію легітимності Джона Локка, який стверджує, що державна влада отримує свою легітимність із громадської згоди через прозорість. Висновки показують, що хоча UU KIP вимагає розкриття публічної інформації, невідповідності виникають через внутрішні положення прокуратури, такі як Постанова Генеральної прокуратури № 7 від 2021 року, яка класифікує правові міркування як конфіденційні. Навпаки, Закон Індії про RTI 2005 року передбачає чіткий процедурний механізм доступу громадськості до юридичних міркувань, включаючи незалежні наглядові органи та юридичні санкції за невиконання. У дослідженні зроблено висновок, що Індонезія може підвищити прозорість в Офісі генерального прокурора, перейнявши процедурні механізми Індії, зміцнивши наглядові установи та застосувавши санкції за приховування інформації. Ці заходи підвищать громадську довіру, юридичну відповідальність і демократичне управління в Індонезії.

Article Details

Номер

Том 24 № 1 (2025): ПРАВОВІ ГОРИЗОНТИ

Розділ

Статті
Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Як цитувати

Розкриття публічної інформації в процесі надання юридичних міркувань офісом генерального прокурора: правове порівняння між Індонезією та Індією. (2025). LEGAL HORIZONS, 24(1), 40-50. https://doi.org/10.54477/LH.25192353.2025.1.pp.%p

Посилання

Amiruddin, & Asikin, Z. (2016). Pengantar Metode Penelitian Hukum. PT RajaGrafindo Persada.

Buertey, S., & Pae, H. (2021). Corporate Governance and Forward-Looking Information Disclosure: Evidence from a Developing Country. Journal of African Business, 22(3), 293–308. https://doi.org/10.1080/15228916.2020.1752597

Butt, S. (2013). Freedom of Information Law and Its Application in Indonesia: A Preliminary Assessment. Asian Journal of Comparative Law, 8, 1–42. https://doi.org/10.1017/S2194607800000879

Cucciniello, M., & Nasi, G. (2014). Transparency for Trust in Government: How Effective is Formal Transparency? International Journal of Public Administration, 37(13), 911–921. https://doi.org/10.1080/01900692.2014.949754

Dainow, J. (1966). The Civil Law and the Common Law: Some Points of Comparison. American Journal of Comparative Law, 15, 419.

Evans, P., & Rauch, J. E. (1999). Bureaucracy and Growth: A Cross-National Analysis of the Effects of “Weberian” State Structures on Economic Growth. American Sociological Review, 64(5), 748–765. https://doi.org/10.1177/000312249906400508

Fon, V., & Parisi, F. (2006). Judicial precedents in civil law systems: A dynamic analysis. International Review of Law and Economics, 26(4), 519–535. https://doi.org/10.1016/j.irle.2007.01.005

Gualmini, E. (2008). RESTRUCTURING WEBERIAN BUREAUCRACY: COMPARING MANAGERIAL REFORMS IN EUROPE AND THE UNITED STATES. Public Administration, 86(1), 75–94. https://doi.org/10.1111/j.1467-9299.2007.00691.x

Han, S., Kang, T., & Yoo, Y. K. (2012). Governance Role of Auditors and Legal Environment: Evidence from Corporate Disclosure Transparency. European Accounting Review, 21(1), 29–50. https://doi.org/10.1080/09638180.2011.599928

Irwansyah, I. (2020). Penelitian Hukum: Pilihan Metode & Praktik Penulisan Artikel. Yogyakarta: Mirra Buana Media, 8.

Jain, R. B. (2006). Opening Government for Public Scrutiny: A Critique of Recent Efforts to Make Governance in India More Transparent and Accountable. Indian Journal of Public Administration, 52(3), 539–565. https://doi.org/10.1177/0019556120060320

Khanwalker, V. (2011). The Right to Information Act in India: Its Connotations and Implementation. The Indian Journal of Political Science, 72(2), 387–393.

Kristiansen, S., Dwiyanto, A., Pramusinto, A., & Putranto, E. A. (2009). Public Sector Reforms and Financial Transparency: Experiences from Indonesian Districts. Contemporary Southeast Asia, 31(1), 64–87.

Lubis, M., Kusumasari, T. F., & Hakim, L. (2018). The Indonesia Public Information Disclosure Act (UU-KIP): Its Challenges and Responses. International Journal of Electrical and Computer Engineering (IJECE), 8(1), 94. https://doi.org/10.11591/ijece.v8i1.pp94-103

Marzuki, M. (2017). Penelitian Hukum: Edisi Revisi. Prenada Media.

Meijer, A. (2013). Understanding the Complex Dynamics of Transparency. Public Administration Review, 73(3), 429–439. https://doi.org/10.1111/puar.12032

MK RI. (2025). Lawyers Ask for Clear Interpretation of Excluded Information Rules in KIP Law | Constitutional Court of the Republic of Indonesia. https://www.mkri.id/index.php?page=web.Berita&id=19725

Mumpuni, R., Wahyuningsih, S. E., Soponyono, E., & Mashdurohatun, A. (2024). Challenges of State Attorney’s Authority in Handling Civil and State Administrative Cases in Indonesia. Saudi Journal of Humanities and Social Sciences, 9(12), 430–439. https://doi.org/10.36348/sjhss.2024.v09i12.005

Nonik, V. (2024). The Role of the Prosecutor’s Office in Legal Relations: Analysis of Functions and Impact on the Judicial System. Economic Affairs, 69(1s). https://doi.org/10.46852/0424-2513.1.2024.7

Routh, S. (2014). Independence Sans Accountability: A Case for Right to Information against the Indian Judiciary. Washington University Global Studies Law Review, 13, 321.

Shamshad, A. (2009). Right to Information: Issues of Administrative Efficiency, Public Accountability and Good Governance in India. Indian Journal of Public Administration, 55(3), 562–577. https://doi.org/10.1177/0019556120090316

Sharma, P. (2015). Democracy and Transparency in the Indian State (0 ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315754383

Zafarullah, H., & Siddiquee, N. A. (2021). Open government and the right to information: Implications for transparency and accountability in Asia. Public Administration and Development, 41(4), 157–168. https://doi.org/10.1002/pad.1944

Zuhdi, A., & Kamula, A. A. (2024). Legitimasi Hukum Asing Sebagai Pertimbangan Putusan oleh Mahkamah Konstitusi: Perbandingan Antara Indonesia dan Afrika Selatan. Yurispruden: Jurnal Fakultas Hukum Universitas Islam Malang, 7(2), 272–296. https://doi.org/10.33474/yur.v7i2.21634