Organizational and legal mechanisms of the functioning of the social state

Анотація

У статті розглядаються концептуальні підходи до визначення соціальної держави та визначаються правові механізми її функціонування. Перехід України до ринкових відносин, ускладнений військовою агресією Росії, глибоко вплинув на правову систему, вимагаючи реформ у соціальній політиці та праві. Хоча Конституція визначає Україну як соціальну державу, реалізація цього принципу залишається непослідовною. Ранні етапи ринкової трансформації відзначилися масовими порушеннями соціальних прав, зниженням гарантій охорони здоров'я, зростанням безробіття та зниженням матеріального забезпечення вразливих груп населення, таких як пенсіонери, люди з інвалідністю, безробітні та малозабезпечені сім'ї. Вирішення цих викликів вимагає зниження соціальної напруженості за допомогою нової системи соціальних гарантій. Досвід європейських держав загального добробуту, зокрема Німеччини, Франції, Іспанії та Швеції, показує, що конституційне визнання соціальної держави має бути підкріплене ефективними інституціями та правовими механізмами. Однак в Україні багато нормативних актів залишаються декларативними, без чітких процедур впровадження. Відсутність єдиної концептуальної бази соціальної політики в поєднанні з фрагментованою відповідальністю між державними інституціями перешкоджає її ефективності. Соціальна політика має бути законодавчо визначена Парламентом, а не залишатися на розсуд ситуативних ініціатив виконавчої влади. Потрібен рамковий закон про соціальну політику, який би визначив її визначення, цілі, принципи, механізми та джерела фінансування, а також уточнив би компетенції державної та місцевої влади. Це забезпечило б перехід соціальних прав, закріплених у Конституції, таких як право на соціальний захист, охорону здоров'я та достатній рівень життя, від декларацій до гарантій, що мають юридичну силу. У статті обґрунтовується необхідність розробки комплексної Концепції соціальної політики та прийняття закону про соціальний бюджет. Останній консолідував би фінансове планування соціальних потреб, забезпечив би прозорість та слугував би ключовим інструментом розбудови соціальної держави. Зміцнення правових основ соціальної політики та соціального бюджетування допомогло б Україні зменшити нерівність, гарантувати людську гідність та наблизитися до європейських стандартів соціального захисту.