Примусова експропріація та компенсація майна за умов воєнного стану в умовах перехідного правосуддя

Анотація

У статті розглядається специфіка правового регулювання примусового відчуження майна в умовах воєнного стану та механізми забезпечення справедливої ​​компенсації в контексті розвитку системи перехідного правосуддя в Україні. Аналіз базується на положеннях Конституції України, законодавстві про воєнний стан, мобілізацію та національну оборону, а також практиці Верховного Суду України та стандартах, встановлених Європейським судом з прав людини. Такий підхід дозволяє окреслити ключові принципи, умови та процесуальні межі допустимого втручання держави у права приватної власності під час воєнного часу. Показано, що з точки зору міжнародного права та принципу верховенства права примусове відчуження майна може вважатися законним лише за наявності справжньої суспільної необхідності, за умови дотримання чітко визначеної процедури та забезпечення обов'язкової компенсації — до або після припинення воєнного стану. Особлива увага приділяється проблемам документування актів відчуження, визначення вартості майна, судового захисту прав власників та застосування статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У статті стверджується, що ефективні та передбачувані механізми компенсації є необхідним компонентом перехідного правосуддя, оскільки вони забезпечують фактичне відновлення порушених прав, сприяють довірі до державних інституцій та дозволяють збалансувати суспільні інтереси з приватними правами під час воєнного часу та постконфліктної відбудови. У зв'язку з цим у дослідженні обґрунтовується доцільність впровадження цифрових інструментів для реєстрації експропріації, створення єдиного реєстру відповідних актів, стандартизації підходів до оцінки майна та розробки стабільних бюджетних механізмів компенсації. Зроблено висновок, що подальший розвиток правового регулювання примусової експропріації майна має базуватися на поєднанні конституційних гарантій права власності, міжнародних стандартів захисту прав людини та інституційних потреб повоєнної відбудови та довгострокової стійкості держави в умовах збройного конфлікту та постконфліктного перехідного періоду.