Механізм захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні

Анотація

У статті розглядається механізм захисту прав внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) в Україні в контексті повномасштабних воєнних та повоєнних трансформацій. Автор наголошує, що, незважаючи на наявність правової бази, зокрема Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», прийнятого у 2014 році, система захисту прав ВПО залишається фрагментованою, непослідовною та недостатньо ефективною. На основі аналізу наукових джерел та нормативно-правових актів визначено основні проблеми у реалізації прав ВПО, зокрема відсутність комплексної моделі правового захисту, труднощі у доступі до житла, працевлаштування, соціальних та освітніх послуг, а також слабка інтеграція переміщених осіб у приймаючі громади. Особливий акцент робиться на невідповідності національної системи захисту європейським стандартам у сфері прав людини та відсутності ефективних механізмів імплементації міжнародних конвенцій. Порівняльний аналіз міжнародного досвіду (Кенія, Нігерія, Ефіопія) показав, що ефективний захист прав ВПО можливий лише шляхом інтеграції законодавчих, інституційних та соціально-економічних заходів, що підтверджено практикою імплементації Кампальської конвенції та судовою практикою Європейського суду з прав людини. У статті обґрунтовано необхідність модернізації механізму захисту прав переміщених осіб в Україні шляхом гармонізації національного законодавства з міжнародними нормами, зміцнення інституційної спроможності органів державної влади, розширення ролі місцевого самоврядування, запровадження комплексних програм інтеграції та активного залучення громадянського суспільства. У статті також висвітлено роль судової практики та правоохоронної діяльності у формуванні реальних гарантій захисту прав ВПО, зокрема шляхом аналізу рішень національних судових органів та адміністративних процедур, які безпосередньо впливають на доступ переміщених осіб до ефективних засобів правового захисту. Особлива увага приділяється питанню доступу до правової допомоги для ВПО як ключовому елементу забезпечення принципу рівності та недискримінації в умовах збройного конфлікту. Зроблено висновок, що лише міждисциплінарний підхід, що поєднує правові, управлінські та соціальні інструменти, може забезпечити реальний, а не формальний, захист прав ВПО в Україні.