Психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння при вчиненні злочину, що посягає на життя

Анотація

Статтю присвячено наявності на законодавчому рівні кримінально-правового інституту «Обставини, що виключають злочинність діяння», який було закріплено в новому Кримінальному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. Цей інститут має найбільшого оновлення та змін зазнав Кримінальний кодекс України, тому окремі обставини, передбачені в ньому, потребують подальшого розвитку, аналізу та уточнення. У свою чергу КК 1960 р. передбачав три обставини, що виключають злочинність діяння: крайню необхідність, необхідну оборону і затримання злочинця. Проте кримінальне право вивчало й інші обставини, що виключають злочинність діяння, прямо не закріплені в КК. Розуміння та визначення обставин, що виключають злочинність діяння, має велике практичне та наукове значення. Основною функцією такого визначення є відображення об'єктивно реальних обставин, що характеризують ці обставини. Концепція цих обставин, заснована на родових властивостях (рисах, атрибутах) окремих видів, сприяє розбіжностям і розбіжностям і підкреслює те, що в них є спільним. Таким чином, основу цього поняття становлять визначальні та істотні властивості обставин, що розглядаються. Автор розглядає насильство як обставину, що виключає злочинність діяння, та аналізує його значення в контексті поведінки особи, яка вчинила певне діяння внаслідок відповідного впливу, якому вона не змогла протистояти. Прикладом може бути випадок, коли особа штовхнула потерпілого, в результаті чого останньому було завдано шкоди здоров'ю. Модель цієї статті конкретизована в ч.1 ст.40 КК України, а таке діяння винного в теорії кримінального права називається непереборним фізичним примусом. Насамперед зазначимо, що існує ознака, яка об’єднує всі обставини, що виключають злочинність діяння, до якої відноситься правомірність заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам, що є функціональним призначенням кримінального права. Автор доводить, що для максимального виключення суб’єктивізму судді необхідно законодавчо врегулювати поняття фізичного та нефізичного насильства, а також визначити загальні ознаки, які характеризуватимуть нефізичне насильство та виключатимуть відповідальність. особи за дії, вчинені під її впливом. Ще одним актуальним питанням, яке потребує особливої ​​уваги, є чітке врегулювання відповідальності особи за дію чи бездіяльність, вчинену під впливом нефізичного насильства. Автор вважає, що така особа не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки при застосуванні до особи нефізичного насильства вона не може контролювати свої дії. Тому, на нашу думку, цілком логічним було б законодавчо закріпити звільнення особи від відповідальності за дії, вчинені під впливом нефізичного насильства. Автором пропонується нова редакція статті 40 КК України.